#розбір пари

[pansnovydinnia]

Чи помічали ви проблему основної пари: Анни Лістер та Енн Вокер?

а проблема дійсно є.

якщо розглядати серіал з історичного контексту, то це далеко не те, чим я зараз збираюся займатися. зараз я хочу подивитися на художній контекст серіалу, хочу поговорити про т о к с и ч н і стосунки поміж Анною та Енн.

принаймні, мені вони такими й здаються.

чи бачили б ви хоч раз, аби Енн давала щось Анні?

усе, що відбувається, так це те, як приймає вона подарунки та опіку, а у відповідь не може дати й граму емпатії: згадайте хоч її капризи щодо промови на відкритті майбутнього готелю, а також згадайте її зневагу та образу через те, що Анна проявила емоції в церкви, як побачила труну дитини.

глянути вздовж серіалу: Енн страждає, Енн приймає, Енн капризує, Енн знову приймає. Енн майже нічим не допомагає, а навіть коли заходить мова за гроші, звинувачує Анну в тім, що та, буцімто, завела їхні стосунки заради Вокерівських грошей.

зокрема треба пригадати, що це саме Енн майже нічого не робить у свій захист, не може й слова проти якоїсь проблеми висловити, дозволяє собою маніпулювати, хоча, здавалось би, начебто хороші стосунки з леді, що їй у всім догоджає, мали б допомогти хоча б трохи розвити впевненості в собі.

до того ж якби Енн щиро хотіла, вона б і крізь травми та комплекси зуміла сказати, що саме треба сказати: "Я самостійна людина, я вирішу, що для мене гаразд, а що ні".

збоку Енн виникає контекст про "але я хочу народити дитину". збоку Енн ніколи не видно, аби вона ставила почуття Анни в гріш. Анна намагається допомогти їй з емоціями, Анна спілкується з нею, опікується нею, а у відповідь отримує лише зневагу за й без того стримані сльози, так іще й частково втрачає своє право на приватний простір - Енн буквально може причепитися до щоденника, що Анна звикла вести все життя.

не сказати, що я сильно психолог, але в контексті Енн я не бачу жодних теплих почуттів щодо Анни. це може бути прив'язаність або емоційна залежність, але водночас Енн підсвідомо не вважає Анну себе гідної; це може бути внутрішня гомофобія, до речі. Енн неначе хоче, аби Анна врешті перестала бути такою... Анною, собою, персоною, що виділяється, персоною, що живе своїм життям не зважаючи на людські забобони.

Анні далеко не легко, вона тягне на собі неймовірну кількість проблем, а Енн підсвідомо бажає її виправити та не хоче особливо допомагати. можливо, Енн не сприймає її як жінку до кінця - тодішні забобони в'їдалися глибоко в голови, тож Енн, людина емоційна та емоційнокерована, може ним підсвідомо піддаватись.

я можу навести навіть приклади мбті!

Енн - ІНФП. тобто людина інтровертна, глибоко залежна від емоцій, емоції то мало не її основний мозок

Анна - ЕНТЖ. праґматична лідерська екстравертка. вони на 50% цих літерок протилежні, але якщо подивитися на серіал, вони протилежні в усім, чим тільки можливо бути протилежними. не знаю, якими персонажки були в реальності, але якщо розбирати їх як саме персонажок, то ми вчергове бачимо це бридке загравання на стосунках протилежностей.

стосунки протилежностей завжди й усюди переповнені проблемами. це сварки, це незгоди, це нерозуміння, це неприйняття. емоційна сторона через свою емоційність та залежність од деяких стереотипів не приймає праґматичну сторону, що своєю праґматикою тим стереотипам опиратися може значно краще.

Анна змушує себе прогнутися під Енн. вона не може бути з Енн справжньою, бо за справжність отримує від Енн лише зневагу. у протилежностях так завжди: одна з осіб має пригнічити себе та свою дивність, якісь риси свого характеру, аби інша особа її прийняла. адже комусь прийняти прості��е, - Анні - а комусь складніше - Енн.

до того ж Енн... як на мене, достатньо дурна. дурна та несамостійна. і нічого не робить, аби стати самостійною. Анна дійсно йшла до неї по гроші, а потім почала опікуватись. от тільки не думаю, що тут багато романтичних почуттів: радше Анна терпить Енн просто тому, що та єдина її не кинула заради правил та наказів. от тільки Енн цього не зробила не з великого кохання, а бо не може відповідати за своє життя. вона залежна від Анни як дійової фігури, котра зробить усе для неї. Анна - персональна екстравертка для інтровертки Енн. Енн підсвідомо її використовує. Анна цього не помічає та лише боїться залишитися на самоті.

"Байдуже. Хоч так. Хоча б вона. До того ж вона чудова, просто цього не бачить".

така розумна пані Лістер утрапила в пастку самоти. і тепер вона змушена дійсно виконувати "чоловічу" роль у стосунках, хоча іпсо факто як такої ролі в реальності не існує, а ще - Анна жінка й ніколи цього не заперечувала. як і будь-яка особа, вона в стосунках має бути рівною зі своєю партнерською особою. а Енн нею керує. маніпулює. навіть якщо не сильно свідомо. Анна це приймає.

Бо краще знищити себе під протилежність і вічно стримувати сльози, аніж бути на самоті.

stuamacht.

[newermindiary]

Психологічний розбір пейрінгів у фендомі Гаррі Поттер стосовно канону(моя особиста думка). роміона, драміона.

у дорослому віці одна з найбільш незрозумілих мені пар з поттеріани - це герміона і рон. взагалі не зрозуміло, що їх мало довести до сімейного життя. але при цьому, мені здається що це максимально реалістична пара, бо це максимально нещаслива пара...

я думаю, що рон одружився з нею, бо, ну... герміона так то крута, розумна, сильна, успішна. його мама б її точно одобрила, та і в принципі рон скоріше звик(саме звик а не хотів) до домінуючої у стосунках жінки, а герміона була б з ним саме такою. + рон тяжіє до слави, і, думаю, одруження саме з герміоною продовжило б для нього це героїчне життя рятівників світу і було б постійним нагадуванням, що він все ще має стосунок до величних речей навіть якби врешті решт він більше нічого б не досягнув у житті.

чому герміона одружилася з роном? з тієї ж самої причини. з новою людиною їй довелося б будувати нові стосунки, а рона вона знає від макітри до п'ят, а значить, може передбачити як подальші стосунки з ним можуть вплинути на її майбутнє і кар'єру. вона стала міністркою магії, між іншим, у неї завжди були великі амбіції і сміливість щось робити. я думаю, у неї з роном ніколи не було б сварок щодо того що вона займає набагато успішнішу посаду за нього, що вона має більше впливу і авторитету(рон у подальшому працював аврором, це гарна робота, але з посадою міністра магії не порівняти). у рона велика дружня родина, а герміона єдина дитина в сім'ї, я думаю, її також влаштовував варіант поріднитися з ліберальним толерантним сімейством, від якого у неї ніколи б не було проблем ані щодо її маглівського походження, ані щодо того що вона амбіційна жінка.

якщо чесно, я думаю, що це токсичні стосунки для рона у тому плані, що він завжди комплексував, що він на других ролях поряд з поттером, що він єдиний не обдарований  ніяким талантом в сім'ї. і навіть у дорослому житті він живе з жінкою, що говорить йому що робити(я певна що на рівні побуту, герміона постійно робить йому зауваження ані в книгах, ані в фільмах, я не вірила їх підліт��овим ревнощам часів 4ого і 6ого курсу. це більше схоже не на щире захоплення, а на якесь незріле власництво типу: "гей, ми ж наче тусимо разом і я думаю про тебе як про запасний варіант, якщо у мене не вийде з тим, хто мені справді подобається, як це ти намагаєшся побудувати своє власне життя, не враховуючи мене?"

не те щоб я колись відчувала якусь особливу хімію між гаррі і джинні(у їхню любов я теж не сильно вірю, але мені здаються романтичними як ідея паралелі між джеймс/лілі і гаррі/джинні), але їхня взаємодія принаймні змахувала на якусь зацікавленість, якісь почуття, пристрасть тощо.

та і взагалі, у фільмі їх усії показали настільки... звичайними, приземленими, НЕЧАРІВНИМИ(чому вони всі вдягнені в маглівський одяг, навіть рон і джинні, хто походить з родини чистокровних чарівників? навіть їхні діти????), що це лише підкреслює, які вони... ніякі пари.

ось чудова картинка, що характеризує роміону як пару.

(цей допис не про те, що рон поганий, чи герміона погана, чи гаррі поганий чи джінні погана, ажніяк. цей допис про те, що на мою думку, всі вони могли знайти собі більш щасливі стосунки (але не зробили цього бо були надто травмовані після війни і, я припускаю, поспішали жити і приймали рішення на основі своїх страхів і комплексів, хоча їм варто було б знайти психотерапевтів і  обговорити зі ними інші шляхи життя у новому післявоєнному майбутньому. і скоріш за все, виявилося б що інші потенційні партнери зробили б їхнє життя цікавішим, яскравішим і приємнішим, для кожного: і для рона, і для герміони, і для гаррі і для джинні)

і що невдалість їхніх пар лише доводить їхню реалістичність.

***

а як щодо ймовірності того що герміона і драко зійшлися б в каноні (тобто лише за умови того, що щодо їхніх взаємодій нам показала роулінг)? мені здається це малоймовірним через їхні світогляди і те як ці світогляди повпливали б на їхнє ставлення один до одного.

герміона ліберальна і феміністична, для неї відкритий повний світ, з цивілізацією і урбанізаціює маглівського світу, з ідеями, револю��іями постійним розвитком тощо, а не лише його магічна половина, обмежена у просторі, поглядах і ресурсах. і я певна, вона дуже це цінує, це було добре показано в каноні, нехай і в сатиричному контексті.

драко зовсім не така людина: він виріс в цьому обмеженому світі, він ріс і розвивався з оглядом на певні можливості які дає саме цей світ. і це дуже важливо, бо він завжди був на верхівці харчового ланцюжка магічного світу, всі проблеми цього магічного світу – ніколи не були його проблемами і у нього не було мотивації дивитися на інший город, де трава зеленіша. йому ніколи не було це вигідним. маглівський світ ніколи б не був для нього достатньо цікавим, аби бути відкритим до його правил, які не співпадають і іноді протирічать правилам магічного.

якби герміона і драко зійшлися в цих умовах(без якихось додаткових ситуацій їхньої взаємодії, не показаних у каноні), ця різниця світоглядів ажніяк не додала б міцності їхнім стосункам, навіть без врахування ще й того, що герміона не є чистокровною і драко, будучи єдиним відомим спадкоємцем однієї зі списку ЛИШЕ 28 відомих чистокровних сімей(так, їх насправді більше 28, але мова зараз не про ці нюанси) навряд чи в післявоєнних умовах значного скорочення популяції британських магів пішов би на офіційний шлюб з маглонародженою дівчиною. у нього є ресурси, які він втратить у разі такого шлюбу, і я певна, що він така людина, що, на відміну від джеймса поттера, боятиметься втратити ці ресурси і репутацію.

у драко, (на відміну від герміони, для якої відкриті обидва світи і вона має вибір, яке з ТРЬОХ життів жити: маглівське, відьомське, або обидва одразу) нема більше нічого окрім матеріальних ресурсів сім’ї, репутації у дуже консервативному суспільстві і його особистих переконань без цього всього йому доведеться починати все спочатку, але, як мені здається, він 1)недостатньо сміливий для цього 2)не має переконливої причини для ризику, як наприклад отримання значної наприклад політичної користі і/або відчутної закоханості мені здається, прірва поглядів у герміони і драко достатньо велика навіть для того аби вони просто РОЗГЛЯДАЛИ один одного як партнерів, а без цього в каноні вони б не зробили першого кроку до стосунків, і, відповідно не утворили сім’ю

для канонічної герміони, не зважаючи на те як її сприйняття драко змінилося після закінчення війни, на мою думку, драко як потенційний партнер для стосунків взагалі був у «сліпій зоні», і через особистісний бекграунд і через фактичну відмінність у поглядах і через те, що вона б скоріш за все мріяла забути про всі жахи періоду війни, а значить і все, що пов’язане зі стороною зла, на стороні якого драко був цілком однозначно і єдине, що обумовлювало його дискутивні вчинки як наприклад не видати поттера у дарах смерті – це жорстокість волдеморта до його сім’ї і загроза йому особисто. я переконана, що герміона у новому мирному житті хотіла б забути про існування малфоя і всіляко уникала контакту з ним, вона б на психічному рівні витісняла будь-які думки про нього в тому числі і зацікавленість.

а драко б у свою чергу робив теж саме, але з причини дисфорії і сорому того хто програв: бо фактично він програв як сторонник ідей волдеморта. нам показували у фільмах і книгах драко як хвалька, як гордівливого і заздрісного, я сумніваюся, що навіть не знаючи про психотерапію, він впорався б з усім можливим розчаруванням маючи після війни дуже хиткий авторитет і скоріш за все, будучи персоною нон грата. так, йому було б ВИГІДНО укласти шлюб з герміоною, що стала у майбутньому міністеркою магії, і могла б виправити ставлення суспільства до нього як до колишнього смертежера, але я вважаю, що драко не достатньо гнучкий у переконаннях, аби дійти цієї думки, а навіть якби він спробував щось робити, герміона не пішла б йому назустріч.

у каноні драко одружився з асторією грінграсс, чистокровною чарівницею і цей союз, з любові він був чи з корисливих переконань, здається мені якраз найімовірнішим: по-перше, (я не пам’ятаю цього з книг) але в інтернеті є інфа, що вони зустрічалися в гогвортсі. по-друге, (про це, здається не згадувалося прямо), але скидається на те, що грінграси зберігали НЕЙТРАЛІТЕТ стосовно агресії волдеморта. це важливо, адже мелфої були політичними гравцями, і після війни, їхній програш б не вплинув на стосунки їх і грінграсів як сімей

у цьому шлюбі, мелфоям не довелося б асимілюватися до сторони переможців(чого б однозначно вимагала від нього герміона), а значить втрачати гордість і вибудовувати зовсім нову незрозумілу для нього стратегію політичного виживання у суспільстві

а значить його психологічний "опір" до асторії як супутниці життя набагато менший, навіть якщо він ніколи її не кохав, а все було лише за домовленістю. отже, аби драміона сталася в каноні, нам необхідний якийсь неординарний випадок між ними, якась зміна основних подій або характерів героїв.

[rihu-w]

моя ікона - вчитель математики, який, на відміну від переважної більшості вчителів, працює щоб вчити. буквально з головою поринає в те, щоб якомога краще донести матеріал тим, хто хоче слухати. ну і намагається штурхати тих, у кого бажання вчитися немає, але трохи безуспішно (хоча на мене подіяло...).

він прям такий втомлений, але все одно продовжує проводити консультації і пояснювати матеріал, розбір якого можна було б відкласти чи дати на домашнє опрацювання.

і на противагу йому фізик, про некомпетентність якого я не втомлююся кричати. була тривога? не розібрали нову тему? ай, кого колише, задам задачі високого рівня як дз і най самі розгрібають. що? консультації? ні, не чули. а що це? спроб зробити трохи більше, ніж "ось відео на 40 хвилин в ютубі на російській мові, дивіться-не-подавіться, потім я відійду хвилинок на 20, розв'яжу з вами задачі залишок пари і все, вільні" ніколи не було. ну просто золото а не викладач. дайте два

і, звичайно, хімічка, після уроків якої хочеться відкрити двері і вийти... у вікно.

ще вчителька мови і літератур сонечко, хоч і трошки сувора. але якщо готуватися до уроків то все буде окей.

такий собі "лор" мого навчально закладу. скарги, які ми всім класом пишемо, не діють взагалі, тому виливаю все сюди. вибачте)